Талановиті, але дуже дивні : цікаві звички письменників

Кожен з відомих нам письменників був особливим. Когось днями не можна було відірвати від друкарської машинки, хтось писав тільки коли під боком була пляшка віскі, ще хтось черпав натхнення у принадах ночі або світанку. Кожен мав свої звички, і вони допомагали їм писати ті твори, які сьогодні вважають класикою світової літератури. Але у декого ці звички були ну дуже вже дивними... 

Іван Нечуй-Левицький Відомо, що письменник прокидався та лягав спати у визначену годину. Трапезував тільки вдома і також у визначений час і ніколи ніде не пив навіть чаю, бо то було не в призначену годину, і могло вибити його із колії.

Ще відомий літератор ну дуже боявся застудитися, і, збираючись у поїздку, брав з собою пальто та шапку. Ще автор був вельми категоричним щодо правопису: «Писати треба так, як люди говорять!». Дратувала його буква «і» та апостроф (писав сімя, а не – сім’я). Але найдужче письменник ненавидів букву «й», а саме в закінченні прикметників у місцевому відмінку і був за те, щоб писати – «на зелені траві», «у сиві шапці» і запевняв, що так говорить більша частина України.

Ольга Кобилянська Книга була для Ольги Кобилянської найголовнішим скарбом з того моменту, як вона навчилася читати. Вона настільки любила книги та читання, що у 18 років вийшла заміж не за конкретного чоловіка, а за його бібліотеку. Як виявилось, наречений був відомим інтелектуалом і звали його Пан Вробль – декан філософського факультету, який підписував всі табелі Іванові Франку. Ольга Кобилянська називала його «стара мумія». Її не цікавила його особистість, важливо було те, що вона зможе читати книги. Бо ж єдиний шлях для того, щоб щось дізнатися – це книга.

Франко Саме Іван Якович Франко був першим, хто почав носити вишиванку під піджаком – зараз такий стиль у тренді. Тоді ж, за Австро-Угорщини та Польщі, це виглядало дещо дивакувато. Саме через відкрите дивацтво і прямолінійність письменника недолюблювали в колах галицького бомонду.

Ще один цікавий факт з життя письменника – те як він писав вірші. Справа в тому, що Іван Якович майже ніколи не записував віршовану форму відразу, як тільки виникала ідея. Спочатку він довго ходив по хаті, вистукуючи, підбирав ритм до майбутнього вірша, мугикав мелодію. Далі під вже сформовану мелодику він підставляв слова, наспівуючи їх. І тільки тоді, коли і мелодія, і текст ставали одним цілим, поет записував своє творіння.

Леся Українка Письменниця не любила крутитись перед дзеркалом, заглядала у нього «по-чоловічому» — на кілька хвилин під час ранкового туалету. У побуті Леся була простою, на модний одяг, капелюшки та зачіски звертала увагу виключно дякуючи наполегливості матері. Зате любила активний відпочинок — проходила більше 10 кілометрів на день, дуже добре та швидко плавала. У Лесі Українки був талісман — кинджал, з яким письменниця не розлучалась. 

Микола Гоголь Автор "Мертвих душ" і "Вечорів на хуторі поблизу Диканьки" мав пристрасть до рукоділля. Він кроїв сестрам сукні, в'язав на спицях, шив собі хустки і ткав пояси. А ще Микола Васильович обожнював мініатюрні видання. Кулінарної пристрастю Гоголя були не тільки вареники, але й козяче молоко. Гоголь варив його в особливий способом, додаючи в нього ром.

Найбільше геніальний письменник боявся бути похованим заживо. У своєму заповіті, написаному за сім років до смерті, він просив не закопувати його тіло, поки воно не покаже ознак розкладання. Гоголь завжди носив у кишенях солодощі - шматочки цукру, бублики, цукерки. Їх він гриз постійно: і під час роботи, і під час бесіди. 

Тарас Шевченко За життя Тарас Григорович був великим модником. У своїх особистих мемуарах «батько» українського народу висловив захват стосовно купівлі нового плаща-макінтоша, вартістю 100 рублів. До слова, коли Шевченко працював в археологічній комісії, його зарплата становила 150 рублів на рік.   Улюбленим напоєм Шевченка був чай. Шевченко випивав склянку за склянкою зі словами: «А всипте, будьте ласкаві, ще чаю!»

Оноре де Бальзак Робочим часом Бальзака була ніч. Письменник кожен день проводив строгий ритуал - запалював обов'язково шість свічок і сидів за письмовим столом до ранку. При цьому, біографи письменника запевняли, що він міг працювати по 18 годин поспіль. Значить, писав не тільки вночі? Насправді, геній пера вмів обманювати час. Він щільно закривав віконниці на вікнах, затуляв штори і переводив стрілки годинника, перетворюючи день на ніч. Бальзак був справжнім кофеманом - за день письменник випивав близько 50 чашок. Крім того, на знак глибокої поваги до геніальної людини він обов'язково знімав капелюх. Найчастіше він це робив, коли говорив про себе.

Володимир Набоков Більшість текстів Набоков написав на маленьких клаптиках паперу, які потім зшивав в подобу книги. Писати любив виключно олівцем з гумовою стеркою на кінці. Часто письменник розгулював по вулицях з сачком і ловив комах, з яких він склав значну колекцію. Йому вдалося відкрити близько двох десятків нових видів метеликів.

Майстриня детективу, авторка 78 романів в цьому жанрі, Агата Крісті, придумувала захоплюючі сюжети своїх книг, поїдаючи яблука і перемиваючи посуд. За її словами, миття посуду «народжує» чергове вбивство, а яблука стимулюють розвиток сюжету.

Ще одна дивна звичка Агати Крісті - писати де завгодно, в будь-який, навіть дуже незручній позі. Довгий час в її будинку не було письмового столу. Але це не завадило їй стати однією з найуспішніших письменниць в жанрі детективної прози. 

Найпопулярніший англомовний письменник Чарльз Діккенс мав досить дивну звичку - любив морги. «Якась незрима сила тягне мене в морг», - писав Діккенс. І в яке б місто він не приїжджав, спершу завжди обходив всі морги, в яких міг перебувати годинами. А ще Діккенс кожні 50 рядків написаного обов'язково запивав ковтком гарячої води. 

Діккенс завжди спав головою до Північного полюса. Він стверджував, що ні в якому іншому положенні спати не може. Письменник так ненавидів пам’ятники, що у своєму заповіті заборонив, аби йому зводили будь-які статуї.

Жорж Санд (справжнє ім’я Аврора Дюпен Люсіль). Переїхавши в Париж після розлучення з чоловіком, молода письменниця спочатку була дещо обмежена у гардеробі. Можливо, саме цим спочатку пояснювалася її манера носити чоловічий одяг. Він був теплішим, зручнішим і підходив до різних випадків життя. Однак пізніше, вже будучи знаменитою і багатою, Аврора так і не відмовилася від подібних нарядів. До того ж незабаром вона і в особистих бесідах стала віддавати перевагу псевдоніму Жорж, замість жіночого імені Аврора. Це породило безліч пліток про її сексуальну орієнтацію.

Ганс Крістіан Андерсен. Улюблений казкар не одного покоління дітей був страшним панікером. Маленька подряпина могла навести на нього жах, а самі лише назви хвороб викликали паніку. Він боявся собак та незнайомих людей. Пограбування бачив на кожному кроці. З юнацького віку Андерсен був цілковито упевнений, що його батько – це король Крістіан Восьмий, який, будучи принцом, дозволяв собі численні романи. І від одного з них, а саме з дворянською дівчиною на ім’я Еліза Алефельд-Лаурвіг, він і народився.

Під час його подорожі до Рима данська принцеса Шарлотта-Фредеріка справді сказала письменнику, що він є позашлюбним сином короля. Скоріше всього, вона просто посміялася над бідним фантазером-письменником. Але, коли Андерсен, жебракуючи у свої 33 роки, несподівано отримав королівську стипендію (яку видавали йому щорічно), він ще більше переконався в тому, що він королівської крові.

Французький класик Віктор Гюго часто писав свої нетлінні твори в голому вигляді: наказував слузі забрати весь його одяг, щоб виключити будь-яку спокусу вийти з дому і відволіктися від роботи. Добровільне ув’язнення припинялося тільки після написання певної кількості сторінок.

Практично у кожного генія була своя “фішка”, і не важливо, наскільки вона дивна, адже завдяки їй ми можемо сьогодні насолодитися їх шедеврами.

Використано матеріали із простору Інтернет.