Обличчя української історії

Ярослав Володимирович (Мудрий) – видатний державний діяч і полководець, великий київський князь (1019–1054), син князя Володимира Святославича і полоцької княжни Рогнеди. За однією із версій істориків народився майбутній князь у 979 році, а помер в лютому 1054 року. До 1040-річчя від дня народження та 965 років з дня смерті Ярослава Мудрого в Пилявській сільській бібліотеці оформлено виставку-портрет "Обличчя української історії",

яка знайомить користувачів з літературою про роки князювання  Ярослава Мудрого. 

Добу правління Ярослава Мудрого (1019-1054 рр.) прийнято вважати найбільшим розквітом суспільного та культурного розвитку країни. Було розширено територію Київської Русі, укріплено кордони, встановлено контакти з багатьма європейськими країнами.  Свій титул він дістав за велику любов до книг, мудрість і розважливість. Завдяки його піклуванню швидко зростала церква, засновувалися монастирі, які перетворювалися на осередки культури і освіти. За часів правління Ярослава Мудрого Київ ряснів понад 400 церквами - саме тоді до його назви почали додавати титул "Золотоверхий". Серед них справжнє диво давньоруської і світової архітектури - собор Святої Софії. Ярослав заснував велике книгосховище і бібліотеку. На жаль, це унікальне книжкове зібрання досі не знайдено.

Найвизначнішою подією за часів Ярослава Мудрого стало створення в державі першого писемного збірника норм, відомого як "Руська Правда". 37 років правління Ярослава Мудрого заклали міцний фундамент розвитку традицій державотворення на українських землях. Протягом цього часу Давньоруська держава зберігала свою могутність і міжнародний авторитет.