Пилявський храм - християнське "серце" громади

Святиня, яка недільними ранками будить село зі сну і кличе в храм на ранкову молитву.

З часу виникнення села Пилява, його духовним стержнем стає християнський храм. Як і по всій Правобережній Україні спочатку це була православна церква, а у ХVІІІ столітті - греко-католицька. До 1793 року  в Пиляві діяв уніатський храм Кузьми і Дем'яна.

Після ІІ поділу Польщі, Поділля стає частиною Російської імперії. Під скіпетром російського царя майже всі уніатські парафії краю, серед них і пилявська, були приєднані до православ'я. Йшов час, стара церква, збудована у 1768 році, незважаючи на турботи селян, поступово приходила до запустіння. Виникла нагальна потреба в її оновлені та перебудові.

Така можливість виникла після скасування кріпосного права у 1861 році, коли селяни стали особисто вільними та відчули себе господарями свого села. Одним із перших рішень, прийнятих разом з духовенством було перебудувати свій православний храм. З цією метою були зібрані необхідні кошти.

У 1862 році було проведено будівельні роботи. І 9 грудня 1862 року (за юліанським календарем) перебудовану церкву було освячено. Новий православний храм - Свято-Покровська церква розпочала свою духовну місію. Повідомлення про це було розміщено в газеті, що видавалась у губернському центрі Кам'янець-Подільському "Подільські єпархіальні відомості" № 2 від 15 січня 1863 року.

Дещо пізніше до її облаштування доклали рук місцеві майстри: Кришнівський Ананій та Гречина Томаш, в храмі збереглась його ікона "Ісус Христос з чашею". Відразу ж храм стає не тільки центром духовності, а й народної освіти. З 1862 року при церкві діє церковнопарафіяльна школа. У ній навчали Закону Божому, російському та слов'янському письму, чистописанню, церковному співу, священній історії, практикували читання катехізису, а з 1883 року ще й арифметиці, географії, російській історії.

 Церква мала земельну ділянку. У власності храму перебувало 47 д. 2055 с. землі.

Нова сторінка в житті села та його храму розпочалась з 1917 року. Незважаючи на державну антирелігійну політику, церква мала потужний вплив на життя села.  В Пиляві у 20-х роках ХХ ст. був прекраснй церковний хор аматорів. Наставником цього хору був місцевий священик Липовецький. Він неодноразово говорив: "Співайте церковні та українські пісні", за що й був репресований в страшні 30-ті роки. На початку 30-х років войовничі атеїсти закрили храм, познімали хрести, зробили клуб та влаштовували танці, оскверняючи цим святе місце.

В роки колективізації, Голодомору, виселень в Сибір, коли безбожна влада демонструвала свою антихристиянську та антилюдську сутність, церковна громада залишалась острівцем людяності та добра.

В період німецької окупації німці дозволили функціонування храму. Саме в ньому підносились до Бога молитви матерів та дружин за тих, хто відстоював свою Батьківщину на фронтах війни. Після війни комуністична влада знову розпочала наступ на права віруючих. Проте пилявчани не дозволили  владі закрити свого храму. Богослужіння в ньому проводились безперервно на протязі всього радянського періоду. До цього джерела духовності та віри приходиди не лише жителі Пиляви, а й з інших сіл Тиврівщини в той час, коли двері інших храмів були закриті.

Друге дихання  нашого храму відновилося в роки Незалежності України. Відродження  якраз співпало з  приходом на службу Божу в Пилявський храм отця ієрея Ростислава. Під його керівництвом та підтримці односельчан проведено капітальний ремонт приміщення, паркану, впорядковано територію.

Пилявський Свято-Покровський храм – це пам’ятка  дерев’яного мистецтва ХІХ століття, яка за рішенням 16 сесії Тиврівської районної ради 6 скликання від 21 грудня 2012 року визнана одним із переможців районного конкурсу «Сім чудес Тиврівщини». Ця подія співпала з ювілеєм храму - 150 річчям.
Пилявчани горді що в них  є така святиня, яка була справжнім центром православної віри для всього району та залишається християнським "серцем" громади.         

В публікації використано статтю з видання "Тиврівщина: Краєзнавчі нариси". — смт Тиврів: ТОВ Нілан-ЛТД, 2012. — 306 с, та інші матеріали, які зберігаються в Пилявській сільській бібліотеці.